Самокат Васильченка - альтернатива велосипеду, він дешевший, простіший, легший, його КПД – вищий. Замість важкої каретки, педалей з шатуном (цепок) і задньої втулки – у відомому, але витісненому велосипедом самокаті, для збільшення швидкості можна збільшити амплітуду коливання ніг простим і легким пристроєм. Отже самокату можна надати перевагу при їзді по рельєфній (гористій) місцевості, враховуючи його легкість і дешевизну. Також при їзді по рівній дорозі на відстань до 4-х кілометрів, незважаючи на його дещо меншу швидкість. А при їзді на відстань більше 5 кілометрів, перевага буде на боці велосипеда - враховуючи його вищу швидкість.

Також даний самокат Васильченка більше підходить людям похилого віку та людям з слабкими ногами, які намагаються рухатися далі і можливо довше. Це проміжна (середня) ланка між велосипедом та інвалідною коляскою. Оскільки для їзди на велосипеді потрібна деяка фізична підготовка і через високе сідло велосипеду, потрібно високо закидати ногу при посадці.

Самокат Васильченка відносно низький, має менші габарити, тому при посадці досить – взявшись за раму біля сідла - трохи нахилившись зайти до самоката Васильченка ззаду, відставивши трохи одну ногу – підвести самокат під себе і сісти на сідло.

А коли при їзді (із хворими ногами) самокатник стомиться – досить зупинитись, розставлені ноги (чи одну) поставити на землю – щоб підтримати ними рівновагу (це легко) і продовжувати сидіти – відновлюючи таким чином сили, після чого продовжити рух.

Також самокат Васильченка більш маневрений і більш ефективний в міських умовах, оскільки має менші габарити в ширину (відсутні педалі). Отже його можна зберігати біля багатоповерхових будинків в секціях. А в дитячому варіанті, самокатом Васильченка залюбки користуватимуться і діти.